Словник сучасного педагога

А

Автономія закладу – право суб’єкта освітньої діяльності на самоврядування,
яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийняттірішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових таінших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначенихзаконом.

Авторитет батьківський (від лат. auctoritas – влада, сила) – відмітні
особливості окремої людини чи групи, завдяки яким вони заслуговують на
довіру і можуть мати позитивний вплив на погляди й поведінку інших людей;визнаний вплив батьків на переконання та поведінку дітей, що ґрунтується наглибокій повазі й любові до батьків, довірі до високої значущості їхніхособистих якостей і життєвого досвіду, слів та вчинків.

Адаптація (від лат. adaptatio (adapto) – пристосовую) – здатність організму
пристосовуватись до різних умов зовнішнього середовища.

Академічна година - мінімальна облікова одиниця навчального часу,
тривалість якої становить, як правило, 45 хвилин.

Академічна доброчесність – сукупність етичних принципів та визначених
законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під часнавчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метоюзабезпечення довіри до результатів навчання чи наукових досягнень.

Академічна свобода - самостійність і незалежність учасників освітнього
процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/абоінноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки ітворчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і
використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень,
установлених законом;

Акредитація (від фр. accreditation (accredo) – довіряю) – у сфері освіти –
процедура визначення статусу вищого навчального закладу, підтвердження йогоспроможності здійснювати підготовку спеціалістів на рівні державних вимог зпевного напряму (спеціальності).

Активність (у навчанні) – характеристика особливостей пізнавальної
діяльності особистості, що полягає в усвідомленому використанні нею
інтенсивних методів, засобів, форм оволодіння знаннями, вироблення вмінь і
навичок.

Актуалізація опорних знань – методичний прийом навчальної діяльності,
що використовується на етапі підготовки учнів до свідомого засвоєння новогоматеріалу і передбачає максимальну опору на активну розумову діяльність зметою первинного узагальнення відомих понять і нової інформації.

Алгоритм у навчанні – чіткий опис прийомів мислення або послідовності
розумових операцій, спрямованих на розв’язання однорідних завдань.

Альтруїзм (франц.altruisme - інший) – безкорисливе піклування особистості
про благо інших і готовність жертвувати власними інтересами заради інтересівіншої людини.

Аргументація – певний спосіб розмірковування; у загальному значенні – це
процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези,
концепції) з метою переконання в його істинності, доцільності.

Арт-терапія — це вид психотерапії та психологічної корекції, заснований на мистецтві та творчості;

Аудіювання (від лат. audire – слухати) – розуміння сприйнятого на слух
мовлення.

Б

Базова освіта – суспільно необхідний рівень загальноосвітньої підготовки,
який передбачає всебічний розвиток і цілісно-етичну орієнтацію особистості,формування загальнокультурної основи її освіти, громадянського тапрофесійного становлення.

Бал (від фр. balle – м'яч, куля) – результат оцінювання навчальної діяльності
учнів в умовно-формальному відображенні та числовому вимірі.

Батьківський комітет – орган громадськості, який сприяє
розв'язанню найважливіших питань навчання і виховання учнів, поліпшенню
матеріальної бази школи; складається з батьків учнів, обраних відкритим
голосуванням на загальних батьківських зборах кожного класу; до його складувходить директор (завідувач) школи; голова батьківського комітету є членомпедагогічної ради школи, представляє в ній інтереси батьків.

Безперервний професійний розвиток – це безперервний процес навчання та
вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття вищої
освіти, що дає змогу фахівцю підтримувати або покращувати стандарти
професійної діяльності і триває впродовж усього періоду його професійної
діяльності.

Брендинг – це діяльність з формування і розвитку бренду. Як маркетингова
технологія, брендинг передбачає використання сукупності знань про способи і засоби управління процесами формування та розвитку бренду, а також
досягнення конкурентоспроможної переваги для закладу через
диференціювання послуг, причому ознаки, що диференціюють бренд, є якраз ті, які забезпечують клієнтів вигодами.

 

В

Веб-квест - проект з використанням інтернет-ресурсів;

Види освіти – загальна, політехнічна, професійна; формальна, неформальна,
інформальна.

Види спілкування – вербальне, мануальне (від лат. manualis– ручний),
технічне, матеріальне, біоенергетичне.

Викладацька діяльність - діяльність, яка спрямована на формування знань,
інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих
здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти
(лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.

Виховання – цілеспрямований та організований процес формування
особистості.

Візуалізація (лат. visualis – зоровий) – процес перекодування словесного або
символічного матеріалу в просторово-зорові уявлення і образи та оперування
ними; використання наочності (таблиць, малюнків, муляжів, ілюстрацій,
предметів) під час навчання.

Внутрішньопредметні зв’язки – зв’язки між різними темами, розділами
однієї дисципліни, що забезпечують системність засвоєння знань, формуванняумінь і навичок.

 

Г

Гейміфікація навчання –  використання ігрових практик та механізмів для створення такого освітнього середовища, учасники якого спостерігають за власним прогресом, змагаються один з одним, допомагають один одному і мотивують один одного.

Гендерне виховання (англ.. gender - рід) – засвоєння дитиною знань про
соціальні особливості статей.

Геніальність (лат.genialis – властивий генієві, плідний) – найвищий рівень
прояву творчих здібностей, містить суспільну оцінку досягнень особистості.

Гідність – усвідомлення особистістю самої себе у сукупності духовноморальних характеристик, що викликають повагу оточення.

Громадське самоврядування в закладі освіти – право учасників освітнього
процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування
колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу взакладі, захисту своїх прав та інтересів, організації довкілля та оздоровлення,брати участь у громадському контролі та в управлінні закладом у межахповноважень, визначених законодавчо.

Групова форма навчання – форма навчальної діяльності на занятті, що
характеризується розбиттям учнів на групи за певною логікою організації
навчання; спілкування вчителя з групою дітей, які взаємодіють як між собою,
так і з учителем.

Гурток – форма позаурочного добровільного навчання учнів, спрямована на
задоволення їх пізнавальних інтересів; керівництво гуртками здійснюють
учителі або професійні фахівці, науковці, мистецькі діячі; гуртки працюють заавторськими планами, які затверджуються педрадою закладу.

 

Д

Демократизація навчального процесу – впровадження у педагогічну
систему принципів демократії, надання свободи творчості педагогу й більших можливостей вихованцям.

Демонстрація – метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх натуральному вигляді,  динаміці.

Державний стандарт освіти – сукупність єдиних норм і вимог до рівня
освітньої підготовки у певних навчально-виховних закладах.

Децентралізація освіти – один із виявів децентралізації влади в Україні, в
основі якого посилення незалежності освітніх закладів та територіальних округів від центральних органів управління; автономія вищих навчальних закладів в організації навчального процесу; розширення інформаційно-комунікаційногопростору в регіоні тощо.

Дидактична гра – система впливів через штучно організовану ситуацію,
спрямована на формування у дитини потреби у знаннях, активного інтересу дотого, що може стати їх джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дискусія (від лат. discussio – розгляд, дослідження) – метод навчання,
спрямований на інтенсифікацію та ефективність навчального процесу за рахунок активної діяльності учнів (студентів) у пошуках наукової істини.

Дистанційне навчання – одержування освітніх послуг без відвідування
навчального закладу; цілеспрямований процес діалогової взаємодії суб’єктів
освітнього процесу незалежно від їх розміщення в просторі й часі, що передає комунікацію за допомогою спеціальних технічних засобів (комп’ютерні мережі, компакт-диски, відеоконференції тощо).

Дисципліна (від лат. disciplina – учення, виховання, розпорядок) – певний
порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість дій у суспільних
відносинах, обов'язкове засвоєння й виконання особистістю встановлених
правил.

Дитиноцентризм – максимальне наближення навчання і виховання конкретноїдитини до її сутності, здібностей і життєвих планів.

Диференціація навчання – підбір змісту, методів і форм навчання залежно
від особливостей дитини чи групи дітей.

Діяльнісний підхід – спрямування навчально-виховного процесу на
оволодіння різними видами діяльності, у процесі якої учні здобувають знання, набувають діяльнісного досвіду, формують навички взаємодії зі світом, суспільством, іншими людьми.

 

Е

Екскурсія ( від лат. прогулянка) – колективне відвідування музеїв, виставок,
підприємств, природного довкілля з пізнавальною метою; одна із позаурочнихформ організації навчання.

Електронний підручник (посібник) – електронне навчальне видання із
систематизованим викладом навчального матеріалу, що відповідає освітній
програмі, містить цифрові об’єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію.

 

З

Заклад  дошкільної освіти (дитсадок) – навчальний заклад, що забезпечує
реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий ідуховний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Заклад освіти – юридична особа публічного чи приватного права, основним
видом діяльності якої є освітня діяльність.

Засновник закладу освіти – орган державної влади від імені держави,
відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або
юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків
засновника.

Засоби навчання – джерела отримання знань та формування умінь; у
вузькому значенні - навчальні та наочні посібники, демонстраційні пристрої,
технічні засоби тощо; у широкому - сукупність методів, форм, змісту, а такожспеціальних засобів навчання.

Зворотний зв’язок – реакція на почуте, прочитане або побачене; інформація,
яку відсилає реципієнт, демонструючи ступінь розуміння, довіри до
повідомлення, погодження з повідомленням тощо.

Здобувачі освіти – вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти,
аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.

Зміст освіти – чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якими
людина оволодіває у певному навчальному закладі.

 

І

Індивідуалізація навчання – організація навчального процесу з
урахуванням індивідуальних можливостей учнів для створення оптимальних
умов у реалізації потенційних можливостей кожного учня.

Індивідуальна програма розвитку – документ, що забезпечує
індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплюєперелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців з обов’язковим залученнямбатьків дитини з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання.

Індивідуальний навчальний план – документ, що визначає послідовність,
форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої
програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та
розробляється закладом освіти у взаємодії із здобувачем освіти за наявності
необхідних для цього ресурсів.

Інклюзивне навчання – система освітніх послуг, гарантованих державою, щобазується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини,ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Інклюзивне освітнє середовище – сукупність умов, способів і засобів їх
реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з
урахуванням їхніх потреб та можливостей.

Інституційна акредитація – оцінювання якості освітньої діяльності закладу
вищої освіти, що проводиться за його ініціативою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти у співпраці з експертами різних рівнів.

Інтегрований урок – урок, на якому вивчають складні питання, що єпредметом розгляду різних навчальних дисциплін, наприклад мови й
літератури, мови й історії, літератури та образотворчого мистецтва й музики.

Інтерактивне навчання (лат. inter - між і aktio - дія) – спеціальна форма
організації пізнавальної діяльності, яка має на меті створення комфортних умовнавчання, за яких кожен учасник навчального процесу відчуває свою успішністьта інтелектуальну спроможність; навчання, яке відбувається за умови постійної,активної взаємодії всіх учасників навчального процесу; взаємонавчання(колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель єрівноправними суб’єктами навчального процесу, рефлексують з приводу того,що вони знають, вміють здійснювати.

Інтерактивні освітні технології - передбачають активну взаємодію всіх учасників процесу навчання,їх здатність до діалогу з будь-чим (комп’ютером) або з будь- ким (людиною).

Інформальна освіта (самоосвіта) – це освіта, яка передбачає
самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час
повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою
діяльністю, родиною чи дозвіллям.

 

К

Казкотерапія – прослуховування і обговорення казок.

Кваліфікація – визнана уповноваженим суб’єктом та засвідчена відповідним
документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей
(результатів навчання).

Кейс-метод  –  інтерактивний  метод навчання, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності.

Ключові компетентності (англ. key competences) – компетентності, які
необхідні всім громадянам для особистої реалізації та розвитку, активного
громадянського життя, соціальної єдності та можливості працевлаштування.

Коефіцієнт інтелектуальності (ІQ) – співвідношення розумового віку (РВ) з
хронологічним (ХВ), яке визначається за формулою РВ/ХВ х 100% і
позначається символом ІQ.

Компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на
досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.

Компетентність – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів
мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.

Компонент навчального плану (шкільний) – перелік навчальних дисциплін,
які можуть бути включені до робочого навчального плану за рішенням ради
школи (гімназії, ліцею).

Комунікативна компетентність учителя – сукупність сформованих
професійних знань, комунікативних та організаторських здібностей, здатності досамоконтролю, імпліцитної культури вербальної та невербальної взаємодії.

Комунікативні здібності вчителя – здібності до спілкування з дітьми, вміннязнайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні, з педагогічноїточки зору, взаємовідносини; наявність педагогічного такту.

Контракт – правовий документ, що засвідчує певну домовленість між
підприємством, організацією чи установою й працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності.

Контрольна робота – форма звітності перед учителем; вид письмової (зрідка
– усної) роботи в школі, завдання якої побудовані на основі пройденого
матеріалу і не перевищують за обсягом і складністю вправ, які учні виконували протягом опрацювання теми.

Концепції виховання (від лат. conceptio – сукупність, система) – система
поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, тлумачення
педагогічних явищ; основна ідея теорії змісту й організації виховання людини.

Креативне мислення – вміння створювати, проектувати нові зв'язки,
властивості, відносини шляхом актуалізації, розкриття потенційних
можливостей, ресурсів живої системи. Це конструювання ідей у процесі
самоорганізації мислення.

Критичне мислення – це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні
ретельно обміркованих та незалежних рішень на основі аналізу, співставлень тапорівнянь, умовиводів, об’єктивної оцінки. Головним чином йому притаманнітакі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення, широта осягненняістини.

Куратор (від лат. curator, від curare – піклуватися, турбуватися): 1)
попечитель, опікун; 2) особа, якій доручено загальний нагляд за якоюсь
роботою; 3) людина, яка здійснює нагляд за навчально-виховним процесом у
студентській групі.

 

Л

Ліцензія – спеціальний дозвіл, отриманий від державних органів на різні видидіяльності, в тому числі освітню.

Ліцензування (від лат. licentia – право, дозвіл) – процедура визначення
спроможності навчального закладу певного типу проводити освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимогстандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

 

М

Майстерність педагогічна – досконале творче виконання учителем, вихователем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого єстворення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня інтелектуального й морально-духовного розвитку.

Маркетингова діяльність закладу освіти – діяльність, спрямована на
вивчення запитів (пропозицій) споживачів та їх формування у майбутньому наоснові надання й отримання освітніх послуг з метою розвитку особистості
споживача й піднесення освіти як соціальної цінності.

Ментальні карти (англ..mind map) – метод структуризації інформації за
допомогою графічних записів у вигляді діаграми із використанням семіотичних елементів.

Метод демонстрування – показ рухомих засобів наочності, приладів,
дослідів, технічних установок тощо.

Мовленнєвий етикет – мікросистема національно-специфічних стереотипнихстійких формул спілкування, прийнятих суспільством для встановлення контакту співрозмовників, дотримання або припинення спілкування.

Мозковий штурм – інтерактивний метод навчання, який полягає у
розв’язанні конкретної проблеми через вільне висловлювання учасниками ідей та пропозицій щодо розв’язку.

Моніторинг (від англ. monitoring, від лат. monitor – той, хто наглядає,
спостерігає) – в освіті: спостереження за навчальним і виховним процесами з
метою виявлення їх відповідності бажаному результату чи попереднім
припущенням.

Мотивація – це процес спонукання себе та інших до діяльності для
досягнення особистих цілей і цілей організації. Більш конкретно – це сукупністьвнутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності,визначають її поведінку, форми діяльності, надають цій діяльностіспрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Мультимедійні засоби навчання – дидактичні засоби, що поєднують кілька
різних засобів передачі інформації за допомогою комп’ютера, компонентами
яких є текст, графіка, анімація, звуковий супровід, відео тощо.

 

Н

Навички – автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до
автоматизму уміння); застосування знань на практиці, що здійснюється на рівніавтоматизованих дій через багаторазові повторення.

Навчальна програма – документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, в якому подається характеристика змісту навчального матеріалу із зазначенням розділів, тем, орієнтовної кількості годин на їх вивчення; пропонуєвивчення навчального матеріалу за лінійним або концентричним принципом.

Навчальний план – затверджений Міністерством освіти і науки України
документ, у якому визначається для кожного типу загальноосвітніх навчальновиховних закладів перелік навчальних предметів, порядок їх вивчення за роками,кількість тижневих годин на їх вивчення, структура навчального року; державний компонент навчального плану визначає перелік навчальнихдисциплін, які є обов’язковими для вивчення в усіх школах, шкільний компонентнавчального плану має рекомендаційний характер і передбачає перелікдисциплін, які можуть бути введені до робочого навчального плану за рішеннямради школи.

Навчальний посібник – навчальне видання, що частково або повністю
замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.

Навчальний предмет – дидактично обґрунтована система знань, умінь та
навичок, відібраних з відповідної вузької галузі науки чи мистецтва для
вивчення у навчальному закладі.

Навчальні заклади – заклади, єдиним і головним призначенням яких є
надання послуг освіти.

Навчання – процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень
засвоює знання,набуває вмінь та навичок, а також вчиться їх застосовувати.

Наглядова рада закладу освіти – рада, створена за рішенням засновника
відповідно до законодавства; сприяє вирішенню перспективних завдань
розвитку конкретного закладу освіти, залученню фінансових ресурсів для
забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійсненню
контролю за їх використанням тощо.

Національно-патріотичне виховання – комплексна системна і
цілеспрямована діяльність органів державної влади, освітніх закладів,
громадських організацій, сім’ї та інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконаннягромадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів,цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової,демократичної, соціальної держави.

Неперервна освіта – набуття особою знань, умінь і навичок упродовж життя
для інтелектуального, культурного і духовного розвитку особистості.

Неформальна освіта – освіта, яка здобувається як правило за освітніми
програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх
кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням
професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки
України у наш час. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно
навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, а й вміння застосовувати їх ужитті.

Нове освітнє середовище – це сучасний простір, сукупність умов, засобів і
технологій для комфортного навчання учнів, учителів і батьків.

 

О

Опорний заклад освіти – це заклад загальної середньої освіти, що має зручнерозташування для підвезення дітей з інших населених пунктів, забезпеченийкваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну інавчально-методичну базу та спроможний забезпечувати на належному рівніздобуття профільної освіти.

Оптимізація процесу навчання (від лат. optimus – найкращий,
найзручніший) – процес створення найбільш сприятливих умов (добір методів,засобів навчання, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинниківтощо) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичнихзусиль; провідний принцип навчання, реалізація вимог якого сприяєраціональній і ефективній побудові уроку та системи навчальних занять.

Освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх
основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, набуття умінь і навичокдля практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Освіта дошкільна – початковий структурний компонент системи освіти, якийзабезпечує розвиток і виховання дітей вродині та дошкільних виховних закладах(дитячих яслах, садках).

Освіта середня загальна – провідна складова системи освіти, що забезпечує
освіту і виховання дітей 6–18 років, підготовку їх до отримання професійної
освіти та трудової діяльності.

Освітні послуги – діяльність фізичних та юридичних осіб у сфері формальноїта неформальної освіти, яка спрямована на задоволення потреб людини внадбанні нею нових знань і розвитку індивідуальних здібностей.

Освітні рівні – характеристика освіти за ознаками ступеня сформованості
інтелектуальних якостей освіти, достатніх для здобуття знань та вмінь.

Освітній округ – сукупність закладів освіти, у тому числі закладів
позашкільної освіти, закладів культури, фізичної культури і спорту, що
забезпечують доступність освіти для осіб, які проживають на відповідній
території.

Освітній простір – педагогічний феномен, що передбачає тісний контакт
людини із оточуючим її освітнім середовищем, у результаті чого відбуваєтьсяосмислення і пізнання всіх елементів-носіїв культури; система соціальнихзв’язків в освітній галузі, яка базується на взаємодії суспільства і соціальнихінститутів освітньої спрямованості, якому притаманні часові характеристики, географічне розташування; інноваційний розвиток освітніх закладів передбачаєобов’язкове проектування освітнього простору, який характеризується обсягомосвітніх послуг, а також потужністю та інтенсивністю освітньої інформації.

Освітній процес – система науково-методичних і педагогічних заходів,
спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її
компетентностей.

Освітня діяльність – діяльність суб’єкта освітньої діяльності, спрямована на
організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/абонеформальній освіті.

Освітня послуга – комплекс визначених законодавством, освітньою
програмою та/або договором дій суб’єкта освітньої діяльності, що мають
визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуванихрезультатів навчання.

Освітня програма – єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів
вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо),
спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання.

Освіченість – міра пізнавальної активності індивіда, яка проявляється у рівні
набутих знань, що можуть бути використані у практичній діяльності.

Особа з особливими освітніми потребами – особа, яка потребує додаткової
постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту.

Особистісно-орієнтований підхід до навчання та виховання – це така
організація формування та розвитку особистості, в основі якої виявлення
суб'єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги встановленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації.

 

П

Педагогіка партнерства – напрям педагогіки, що включає собою систему
методів і прийомів виховання і навчання на засадах гуманізму та творчого
підходу до розвитку особистості.

Педагогічна майстерність – найвищий рівень педагогічної діяльності, який
виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних
результатів; комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізаціювисокого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

Педагогічна рада школи (педрада) – колегіальний орган управління
навчальним процесом школи, який узагальнює й аналізує результати діяльностіколективу, виокремлює проблеми та затверджує програму дій для їхньоїреалізації ; роботою педради керує голова - директор школи, а її склад - учителі,вихователі, бібліотечні працівники, адміністрація школи. Педрада проводитьсяодин раз у навчальну чверть; тематика засідань вноситься в готовий план роботишколи.

Підвищення кваліфікації – набуття особою нових та/або вдосконалення
раніше набутих компетентостей у межах професійної діяльності або галузі.

Підсумковий контроль – перевірка й оцінювання засвоєних знань, умінь і
навичок, що здійснюється наприкінці хронологічного або тематичного етапу
навчання.

Позаурочна навчальна робота – різні види самостійної навчальної роботи
учнів у рамках системи навчання і виховання (домашня навчальна робота,
екскурсії, гурткова робота та ін.).

Проблемне навчання – навчально-пізнавальна діяльність учнів із засвоєння знань та способів діяльності на основі створення й розв’язування проблемних ситуацій.

Проєкт – продукт, презентований учнем (групою) за наслідками його (їхньої)
самостійної творчо-пошукової роботи і має різні види (міжпредметний,
інтерактивний, креативний тощо).

Проєктне навчання  –  учні виконують навчальні проекти, під якими слід розуміти самостійно розроблені та подані результати роботи над проблемою. (консультування вчителя)

Професійний стандарт – затверджені в установленому порядку вимоги до
компетентностей працівників, що слугують основою для формування
професійних кваліфікацій.

 

Р

Рада загальноосвітнього навчально-виховного закладу – об'єднання
працівників загальноосвітнього закладу, учнів, батьків і громадськості, яка діє уперіод між загальними зборами (конференцією) для вирішення соціальноорганізаційних й економічних питань життєдіяльності загальноосвітньогонавчально-виховного закладу.

Рада педагогічна – об'єднання педагогів навчально-виховного закладу з
метою розгляду питань організації та вдосконалення навчально-виховного
процесу.

Ранкова зустріч – запланована структурована зустріч педагога з зі своїм
класом, яка займає важливе місце в повсякденному розкладі діяльності класу, депанує атмосфера піклування та відповідальності; педагоги визнають особливуроль ранкової зустрічі в житті дітей і присвячують 15 – 25 хвилин на початкудня, аби створити позитивну атмосферу в учнівському колективі на весьнавчальний день у школі.

Результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, погляди,цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку,які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатнапродемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів.

Рейтинг (від англ. rating – оцінка, клас, розряд) – індивідуальний числовий
показник у системі освіти, оцінка успіхів, досягнень, знань у конкретний моментокремої особистості у певній галузі, дисципліні, що дає змогу визначити рівеньтаких досягнень або якість знань щодо інших осіб.

Рефлексія (лат. reflexio – повернення назад, самопізнання) – усвідомлення
людиною того, як її сприймають і оцінюють інші індивіди; вид пізнання, у
процесі якого суб'єкт стає об'єктом свого спостереження; роздуми, аналіз
власного психічного стану; рефлексія може являти собою внутрішній діалог
декількох видів: між різними Я людини, з реальними чи вигаданими особами
тощо.

Рівень освіти – завершений етап освіти, що характеризується рівнем
складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, якправило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамкикваліфікацій. Рівні освіти – поступовість отримання загальноосвітньої тапрофесійної підготовки через проходження певних етапів: початкова освіта,базова загальна освіта, повна середня освіта, професійно-технічна освіта, базовавища освіта, повна вища освіта.

Різнорівневе (диференційоване) навчання –  організація навчально-виховного процесу з урахуванням типових індивідуальних особливостей учнів.

Рутини класу – це необхідні й передбачувані щоденні задачі, які
супроводжують освітній процес.

 

С

Самоконтроль – виховання впевненості в собі, здатність оцінити свої дії та
вчинки.

Самооцінка – цінність, якою суб’єкт наділяє себе загалом і окремі сторони
своєї особистості, діяльності, поведінки.

Сертифікація педагогічного працівника – зовнішнє, за його ініціативою,
оцінювання його професійних компетентностей (у тому числі з педагогіки та
психології, практичних умінь застосування сучасних методів і технологій
навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання тавивчення практичного досвіду роботи; процес отримання сертифікату, дійсногоупродовж трьох років, що зараховується як проходження атестації та передбачаєвідповідну доплату.

Система освіти – сукупність закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевихорганів управління освітою та самоврядування в галузі освіти, а такожнормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.

Cторітеллінг – спосіб передачі інформації через розповідання історій;
інструмент, який надихає, мотивує.

Суб’єкт освітньої діяльності – фізична або юридична особа (заклад освіти,
підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність.

 

Т

Творчість – комплексне явище, зумовлене розмаїттям соціальнопсихологічних і психолого-фізіологічних передумов. Це продуктивна людськадіяльність, здатна породжувати якісно нові матеріали та духовні цінностісуспільного значення.

Тези (грец. thesis – положення, твердження) – стисло сформульовані основні
положення статті, лекції, доповіді.

Техніка педагогічна (від гр. technike – вправний, досвідчений) – сукупність
раціональних засобів та особливостей поведінки вчителя-вихователя,
спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів
навчально-виховної роботи з окремим учнем чи всім класним колективом
відповідно до поставленої мети вихователя і конкретних об'єктивних та
суб'єктивних передумов (уміння в галузі культури мовлення; володіння своїм
тілом, мімікою, пантомімою, жестами; вміння одягатися, стежити за своєю
зовнішністю; дотримання темпу і ритму роботи; уміння спілкуватися; володінняпсихотехнікою).

Технічні засоби навчання – сучасне обладнання навчального процесу, що даєзмогу впливати на зорові,слухові аналізатори учнів, реалізувати принципинаочності, емоційності в навчанні, посилювати інтерес учнів до навчання зметою підвищення ефективності навчального процесу.

Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – у загальному значенні
ослаблення чи відсутність можливості реакції на який-небудь несприятливий
фактор у результаті зниження чутливості до його впливу. На індивідуальномурівні – це здатність сприймати без агресії, думки, які відрізняються від власних,а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужогоспособу життя, поведінки,звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовоюстабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні врелігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах.

 

У

Уміння – здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань,
готовність застосувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості.

Урок – така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якої вчитель урамках точно встановленого часу з постійним складом учнів одного віку за
сталим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання.

Усвідомленість знань – розуміння учнями зв’язків між знаннями,
«вбудовування» вивченого в систему.

Учитель – це менеджер, який професійно займається управлінською
діяльністю, тобто планує, організовує та координує освітній процес.

 

Ф

Фактори виховання (від лат.Factor – той, що робить) – об'єктивні та
суб'єктивні чинники, які впливають на визначення змісту, напрямів, засобів,
методів, форм виховання.

Факультативне заняття – одна із позаурочних форм організації навчання, щопроводиться за навчальною програмою (державною або авторською) з групою неменше 15 учнів з періодичністю, яка визначається робочим планом; передбачаєпоглиблене вивчення дисципліни, вивчення додаткової дисципліни, дисциплінипрофесійної спрямованості або інтегрований курс.

Фасилітація (від англ. facilitate – допомагати, полегшувати, сприяти) –
взаємодія між учасниками навчального процесу, яка базується на засадах
гуманізму, толерантності, передбачає нагальний пошук способів і засобів
гуманізації навчально-виховного процесу.

Фасилітація в освіті (від англ. facilitate – сприяти, допомагати) – організація
освітнього процесу з метою колективного розв'язання проблем у групі, який
управляється фасилітатором (андрагогом, викладачем). Це водночас процес тасукупність навичок, які дозволяють ефективно організовувати обговоренняскладної проблеми без зайвих витрат часу та за короткий проміжок часувиконати всі заплановані дії із максимальним залученням усіх учасниківосвітнього процесу.

Форма навчання – дидактична категорія, що означає зовнішню сторону
організації навчального процесу;види – індивідуальна, групова, парна,
фронтальна, колективна.

Формальна освіта – освіта, яка здобувається за освітніми програмами
відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань,
спеціальностей, професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти
визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освітита здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

Форми здобуття освіти (від лат. forma – зовнішність, устрій) – інституційна
(очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна
(екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (навиробництві); дуальна.

Форми навчання (від лат. forma – зовнішність, устрій) – чітко виражена в
часі й просторі організація навчальної діяльності учнів, пов'язана з діяльністювчителя; виділяють індивідуальні, групові, фронтальні, колективні, парні,аудиторні та позааудиторні, класні і позакласні, шкільні і позашкільні форминавчання.

Формувальне оцінювання – допомагає відстежувати особистісний розвиток
дитини та хід опановування навчального досвіду як основи компетентності,
вибудовувати індивідуальну траєкторію особистості.

 

Ш

Штучний інтелект – образна назва галузі досліджень, що являє собою
сукупність різноманітних методів, прийомів і засобів аналізу процесів мисленняз метою конструювання технічних систем, спроможних виконувати дії, якітрадиційно вважаються прерогативою людського мозку.

 

Я

Якість освіти – рівень знань, умінь, розумового, морального і духовного
розвитку тих, хто навчається, на певному етапі відповідно до поставлених цілей;рівень забезпечення навчальної діяльності і надання освітніх послуг учасникамосвітнього процесу навчально-виховним закладом.