Наші дошкільнята.

У іграх пальчикового театру використовуються ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів. Починаючи гру, необхідно розмовляти з дітьми про отримувані відчуття.

Наприклад, надягаючи на пальчики ляльку, виконану з тканини, промовляємо: “Я відчуваю шорстку, теплу поверхню. А що відчуваєш ти?”

Подібні вправи слід повторювати постійно, використовуючи ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів (папір, шерсть, шкіра, пластмаса, гума, тканина, хутро і т.п.). Хай дитина постійно описує свої відчуття. Здібність до диференціації тактільних відчуттів - важлива пізнавальна функція. Корисно розрізняти предмети (ігрові пристосування, матеріали) на дотик, порівнювати відчуття від зіткнення.

Вправи можна проводити як із закритими, так і з відкритими очима.

Основні принципи організації пальчикових ігор з використанням ляльок - напальників.

- Створення природного стимулюючого середовища, де дитина проявляє творчу активність.

- “Пожвавлення” пальчиків шляхом використання ляльок - напальників.

- Визначення ролей і способів входження в ролі.

- Програвання різних завдань, ігрових ситуацій.

Реалізація цих принципів дозволяє сформувати позитивну мотивацію до занять, зацікавленість дітей в іграх, бажання продовжувати ігри в домашніх умовах.

Малювання – це величезний досвід кольоросприйняття, тонкі тактильні відчуття і справжнє задоволення, яке ні з чим не порівняти!

Дайте дитині пальчикові фарби і ви дасте їй можливість самовиразитися. Нехай малюк не буде малювати конкретні предмети… Він буде переносити на папір свої відчуття, наприклад, замість мами він намалює свою любов до неї, замість моря зобразить відчуття легкості й невагомості.

Можливості, які відкривають пальчикові фарби, величезні!

Малювання пальчиками тренує дрібну моторику рук, що не тільки готує кисть руки до малювання пензликами, олівцями та письма, а й благотворно позначається на розвитку відділу мозку, що відповідає за мислення і мову.

Дитина може використовувати різні рухи рук для отримання бажаних картин, що розвиває її просторове і образне мислення. Дозвольте дитині малювати обома руками, щоб активно тренувати обидві півкулі мозку.

Коли малюк підросте і почне малювати пензликами й олівцями, не залишайте заняття з пальчиковими фарбами. Адже саме тепер перед малюком відкриваються нові можливості для творчості та розвитку фантазії.

Креативний розвиток.  

                     

Секрети пальчикового театру

Розвиток мовлення у дітей тісно пов’язаний з розвитком їхніх рухів, в основі яких важливе місце посідає сформованість дрібної моторики рук. Так, помічено, що малюнки які швидко повторюють  за вихователем за його рухи пальцями, добре й розмовляють. І навпаки, якщо діти не розмовляють, або розмовляють погано, то й пальці у них напружені, згинаються і розгинаються тільки всі разом, або ж мляві й не виконують окремих рухів.

До мовних, математичних та інших занять я ретельно готувалась, заздалегідь обмірковувала необхідні рухи, заучувала на пам’ять текст і виразно розповідала його. Для розвитку дрібної моторики рук використовувала такий матеріал: мозаїку(малу й велику); башточки різної висоти; коробочки для зберігання у них дрібних камінчиків, жолудів тощо; пористі губки для тренування п’ястевих м’язів; колечка різного розміру для нанизування їх на стрижень; різноколірні клубочки ниток для перемотування; посібники для  застібування ґудзиків, кнопок та гапличків; мотузки різної товщини для зав’язування та розв’язування вузлів;маленькі іграшки для розвитку дотикового сприймання; дощечки с шаром пластиліну для декорування основи дрібними камінчиками; пластмасові та дерев’яні палички для викладання «узорів» за зразком.

Практикувала на заняттях і в повсякденній роботі так званий пальчиковий театр: п’яти-десяти хвилин протягом дня цілком досить, щоб стимулювати мовну активність дитини. Ось які вправи і забавлянки я пропонувала своїм вихованцям.

Перший цикл

1. «Долоні на столі»- на рахунок «один,два» розчепірити пальці, потім звести до купи
2. «Долоня, кулак, ребро»- на рахунок «один,два,три» послідовно виконувати зазначені рухи.  
3. «Пальчики вітаються»- на рахунок «один,два, три, чотири, п’ять» по черзі з’єднувати пальці обох рук: великий з великим, вказівний із вказівним, і т.д.
4. «Чоловічок»- вказівний та середній пальці правої, а потім лівої руки «бігають» по столі.
5. «Біг наввипередки»- рухи попередньої вправи виконують обидві руки водночас.
6. Забавлянка «Пальчик-пальчик»:

- пальчик , пальчик, що робив?  - з оцим пальчиком я кашу їв

- з оцим братком у ліс ходив,        - з оцим братком виводив слів

- оцим братком я борщ варив

Промовляючи слова, послідовно торкайтесь кінчиком великого пальця кінчиків інших пальців, починаючи з вказівного.

Другий цикл

1. «Коза»- витягнути вказівний палець та мізинець правої руки, потім – лівої.
2. «Козенята»- рухи такі самі, але вже обома руками, з’єднуючи їх.
3. «Зайці»- витягнути в гору вказівний та середній пальці, а великий, безіменний та мізинець стулить.
4. «Дерева»- підняти вгору обидві руки долонями до себе, широко розвівши пальці.
5.  Забавлянки «Білка»:

        Їде білка своїм возом.

        Каже:- я підвести можу

        Лисичку – сестричку,      

        Горобчика,синичку

        Ведмедя товстоп’ятого

        Ще й зайчика вухатого

Вихователь і діти пальцями лівої руки згинають по черзі пальці првої руки, починаючи з великого пальця.

 

Третій цикл

1.     «Прапорці»- великий палець витягнути в гору, решту пальців стулити й випростати.

2.     «Пташки»- великий палець по черзі з’єднувати з іншими.

3.     «Гніздечко»- стиснувши пальці обох рук, з’єднати їх у вигляді чашки.

4.     «Квітка»- рух такий самий, але вже з розведеними пльцями.

5.     «Корінці рослини»- притиснути долоні одну до одної пальцями до низу.

6.     Забавлянка «Цей ось пальчик»:

        Цей ось пальчик-мій дідусь,

        Цей ось пальчик- мій татусь,

        Цей ось пальчик-моя баба,      

        Цей ось пальчик-моя мама,

        Цей ось пальчик-я.

        Ось і вся моя сім’я.

Стиснувши пальці лівої руки в кулачок, діти слухають забавлянки і по черзі розгинають пальці, починають з великого.

 

Четвертий цикл

1.     «Бджола»- вказівним пальцем правої, потім лівої руки робити колові рухи.

2.     «Бджоли»- такі самі рухи, але вже обома руками.

3.     «Човен»- пальці обох рук стиснути, спрямувавши їх уперед, з’єднати долоні й злегка розгорнути.

4.     «Сонячні промені»- схрестивши пальці, підняти руки вгору й розвести пальці.

5.     «Пасажири в автобусі»- схрестити пальці обох рук і повернути долоні зовнішнім боком до підлоги, великі пальці рук витягнути в гору.

6.     Забавлянки «Цей ось пальчик»:

        Цей ось пальчик спочивач,

        Цей ось пальчик задрімав,

        Цей ось пальчик в ліжко ліг ,      

        Цей ось пальчик раптом плиг.

        Тихше, пальчик, не стрибай,

        Братикам поспати дай.

        Встали пальчики. Ура!

        В дитсадок іти пора.

Піднести ліву руку долонею до себе, а правою рукою відповідно до тексту по черзі згинати пальці, починаючи з мізинця на останні два рядки вихователь і діти розгинають усі пальці.

П’ятий цикл

1.     «Замок»- на рахунок «один» стулити долоні, на «два» – з’єднати в замок.

2.     «Лисичка і зайці»- лисичка скрадається: всі пальці повільно «крокують» по столу в перед; заєць тікає: пальці швидко рухаються назад.

3.     «Павук»- зігнути пальці повільно рухаються по столу.

4.     «Метелик»- з’єднавши долоні зовнішнім боком, швидко ворушити щільно стиснутими пальцями: «метелик трипоче крильцями».

5.     Забавлянка «нумо, братця, до роботи»:

        Нумо, братця, до роботи!

        Покажіть свю охоту:

        Більшому рубати дрова,      

        А тобі вогонь розкласти,

        А тобі носити воду,

        А тобі варити кашу.

        А маленькому співати

        Та ще й гарно танцювати,      

        Братців рідних забавляти.

Вихователь і діти, звертаючись до правої руки, стиснути в кулак, по черзі розгинаючи всі пальці.

Шостий цикл

1.     «Двоє розмовляють»- стиснути руки в кулак, великі пальці витягнути в гору й зблизит.

2.     «Стіл»- праву руку стиснути в кулак, на неї горизонтально покласти ліву долоню.

3.     «Крісло»- праву руку стиснути в кулак, а ліву вертикально прикрасти до неї.

4.     «Ворота»- з’ єднати кінчики середнього та безіменного пальців обох рук, великі пальці підняти в гору або сховати в середину.

5.     «Лист»- підняти долоні вгору внутрішнім боком одна до одної, зігнути пальці горизонтально й з’єднати кінчики середнього та безіменного пальців обох рук.

6.     Потішка «Погреби»:

        Раз,два, три, чотири, п’ять,

        Ми йдемо гриби шукати,

        Цей ось пальчик в ліс пішов,      

        Цей ось пальчик гриб знайшов,

        Цей ось пальчик раду дав,

        Цей ось пальчик зготував,

        Цей ось пальчик гарно з’їв,

        І від цього потовстів.

По черзі згинати пальці, починаючи з мізинця.

Сьомий цикл

1.     «Ромашка»- з’єднавши обидві руки низом долонь, розчепірити пальці.

2.     «Тюльпан»- напівзігнуті пальці обох рук з’єднати, утворивши голівку квітки. На рахунок «один,два» згинати і рогинати п’ясти

3.     Забавлянка «Червонесенькі квіти»:

        Червонесенькі квітки

        Розтулили пелюстки,

        Вітер легко дише -      

        Квітоньки колише.

        Червонесенькі квітки

        Постуляли пелюстки,

        Тихо засинають

        Голівки стуляють.

З’єднати долоні з напівзігнутими пальцями, утворивши голівку нерозквітлої квітки. Повільно розгорнути пальці – «пелюстки» потім стулити їх і легенько погойдати «голівкою».

       

 

Восьмий цикл

1.     «Равлик з вусиками»- покласти праву долоню внутрішнім боком на стіл, підняти вгору вказівний та середній пальці розчепірити їх.

2.     «Равликова хатка»- праву долоню покласти на стіл, лівою накрити її.

3.     «Їжак»- з’єднати долоні, спрямувати пальці вгору й розчепірити їх.

4.     «Кіт»- зігнути середній та безіменний пальці правої руки притиснути їх до долоні великим пальцем; вказівний палець та мізинець злегка зігнути й підняти руки вгору.

5.     «Вовк»- з’єднати середній та безіменний пальці правої руки, вказівний палець та мізинець злегка зігнути й підняти руки вгору.

6.     Забавлянка «Апельсин»

        Миділили апельсин,

        Апельсин на всіх один.

        Оця часточка – котові,      

        Оця частка - їжакові,

        Оця частка слимакові.

        Ще одненька для зозульки,

        А вовчиську буде шкурка.      

Дев’ятий цикл

1.     «Ножиці»- вказівний та середній пальці обох рук імітують стриження волосся.

2.     «Дзвін»- схрестити пальці обох рук, опукло з’єднавши долоні зовнішнім боком дорого; опустити середній палець правої руки вниз і вільно рухати ним.

3.     «Будинок»- з’єднати похило кінчики пальців правої та лівої руки.   

4.     «Дужка з водою»- пальці лівої руки стиснути в кулак, лишивши зверху дірку.

5.     «Пожежник»- вказівний та середній пальці правої руки «біжать» по іграшковій драбинці.

 

 

6.     Забавлянка «Хованка»:

        Пальці в хованку всі грались,

        І гарненько поховались.

        Ось так, ось так      

        Всі гарненько поховались       

7.     Забавлянка «Сорока-ворона»- промовляючи текст, дитина вказівним пальцем правої руки водить по лівій долоні: на слова «Цьому дала» згинає по черзі кожний палець руки, крім мізинця.

 

            Музично – дидактичні ігри                    

1) Музично-дидактична гра «Три ведмедя» - вчить дітей розрізняти звуки по їх висоті. Потрібно комплект зображень з картону ведмедів великого, середнього і маленького формату. Діти отримують картинки різних розмірів. Завдання гравців - вчасно «вивести ведмедика погуляти» (пересувати по столу). Якщо звучить звук нижнього регістру - на прогулянку відправляються великі ведмеді, середнього регістра - поменше, високий - ведмежата. Переможцем вважається той, хто частіше за всіх точно виконував завдання. 

2) Музично-дидактична гра «Зайці» - розвиває почуття ритму і слухове сприйняття. Для гри потрібні дві картки із зображенням танцюючих і сплячих зайчат. Ведучий показує картинку і включає танцювальну або спокійну музику. Діти ж повинні відгадати, яка мелодія відповідає зображенню. Такі вправи допомагають вміння порівнювати і розрізняти музику.

 3) Музично-дидактична гра «Теремок» - розвиває слухове сприйняття. Малюкам розповідається початок казки про «Теремок». Потім звучить певна мелодія, що відповідає характеру персонажа казки. Завдання учасників - правильно вгадати мелодію, яка підходить тому чи іншому казковому герою. 

4)Дидактична гра «Музичні інструменти» - розвиває тембровий слух. Поперемінно включаючи різні музичні фрагменти, малюкам демонструються картинки музичних інструментів (бубон, балалайка, гітара, барабан і т. д.).

 5) Музично-дидактична гра «Дзвіночки» - виробляє вміння розрізняти звук за його гучності. Учасники розподіляються на три групи, при цьому кожна одержує один з трьох видів дзвоників (великі, середні і маленькі). Коли звучить дуже гучна мелодія, гравці повинні підняти вгору великі дзвіночки, помірна мелодія - середні, а якщо тиха - маленькі дзвіночки.

 Консультація «Використання різних видів театру у роботі з дітьми раннього та дошкільного віку»

                             

Театралізована діяльність – це художня діяльність, що пов’язана зі сприйманням творів театрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів.

Театралізована діяльність у дошкільному віці є одним із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини. Водночас, театралізована діяльність виступає як специфічний вид дитячої активності, один із найулюбленіших видів творчості.

У театралізованій діяльності реалізуються потреби дитини у:

самовираженні;

спілкуванні;

пізнанні себе через відтворення різних образів.

У відвертому, щирому ставленні до художнього образу, втіленні його у різних формах театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєву компетенцію, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.

Театралізована діяльність впливає на розвиток різних сторін життєдіяльності дитини. Вона сприяє розвиткові інтелектуальної сфери, адже засобами театру збагачуються знання дитини про театр та людей, які там працюють, вона вчиться порівнювати героїв різних казок, планує власні дії щодо реалізації задуму майбутньої вистави.

У процесі навчання дитина дізнається та усвідомлює театр як вираження життєвих ситуацій в акторській грі, дізнається про різні види театру (пальчиковий, настільний, драматичний, театр іграшок, фланелеграф, театр бібабо, театр картинок), їх особливості, призначення.

 

Ляльковий театр та його різновиди

Ляльковий театр – це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть варіюватися за розмірами і формами), що рухаються за допомогою акторів. Здебільшого актори, які керують ляльками, сховані або замасковані від глядача, однак останнім часом набув поширення театр ляльок «вживу» – коли глядачі здатні побачити, як відбувається процес керування ляльками.

Основною ідеєю лялькового театру, в незалежності від його виду і форми, є здатність за допомогою ляльок створити виставу, що може бути розвагою (майже завжди), культурною подією з дидактичним, інформаційним або ішим акцентом (функціональна сторона лялькового театру, театру і взагалі мистецтва). За допомогою ляльок актори лялькового театру (називаються лялькарі) здатні створити якраві образи, передати характерні риси людського характеру і форми поведінки, актори вкладають в «уста» ляльок (а подеколи і без слів, а лише грою) повчальний зміст, важливу інформацію або навіть соціальні маніфести.

Крім гри ляльок у ляльковій виставі, зазвичає, існує голосовий супровід – це найчастіше «озвучування» ляльок (їхні ролі, які, знову ж таки, найчастіше читають лялькарі, подеколи інші особи або одна особа), також у ляльковій виставі може бути оповідання (роль оповідача), що може бути як на виду глядачів, так і поза їх очима. Дуже часто, особливо в національних лялькових театрах, вистави відбуваються під акомпанемент музичних інструментів, з використанням інших видів традиційного мистецтва тощо.

Театри ляльок розрізняють за конструкціями ляльок та засобами їхнього керування на такі види:

– театри горішніх ляльок – рукавичні, тростьові, демонстрування вистав з ляльками найчастіше відбувається над ширмою, що закриває акторів. У всіх означених випадках актор, що рухає лялькою внизу неї, а лялька – відповідно нагорі;

– театри нижніх ляльок або маріонеткові театри – використання маріонеток, тобто ляльки рухаються за допомогою ниток або дроту, а актори, що ними керують, у більшості випадків над ними;

– театри, де ляльки не вгорі, і не внизу акторів, що ними управляють – до цієї групи належать величезне число різновидів лялькового театру, зокрема, знаменитий театр тіней, а також театральні видовища вертепного плану (вертеп, батлейка), а також різноманітні види синтетичного лялькового театру (можна виділити в окремий вид) – від маріонеток, що управляються не вгорі, а на рівні акторів (з національними підвидами, як японський бунраку) до перевдягнених у ляльки акторів (доволі популярний нині вид костюмованих вистав можна розглядати і як вид лялькового театру).

До лялькових театрів відносять:

Театр Петрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук.

Театр маріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.

Театр естрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини, набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльководів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще має назву “Театр “живої руки”.

Театри з покидькових матеріалів.

Театр повітряних кульок – наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями – очима, носом, вухами, бантиками тощо.

Театр коробок – будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.

Головною рисою будь-якої лялькової вистави є вміння розважити глядачів, а часом не лише спонукати посміятись, а й поміркувати.

 

Театри на фланелеграфі та театри картинок

Оригінальна форма ілюстрування розповідей вихователя дітям молодшого дошкільного віку – використання фланелеграфу, коли картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати “живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

Цей вид театру доречний як на заняттях, так і при проведенні розваг. Оскільки картинки самі по собі статичні, для ілюстрованого показу дітям добираються такі твори, у яких рухи персонажів не мають важливого значення. Текст промовляється повільно, щоб діти зрозуміли зміст, розглянули зображення чи композицію. Малюнки, декорації повинні бути виразні, яскраві, масштаб умовний. Дітям подобається й самим поєднувати різні картинки. Маніпулюючи ними, діти придумують свої розповіді, що сприяє розвитку мови, творчих здібностей, умінню спілкуватись один з одним. Малята не лише повторюють знайомі інсценізації, імітують голоси тварин, а й створюють свої власні щонайпростіші сюжетні композиції у вигляді діалогу двох персонажів.

Театр картинок дуже близький до театру на фланелеграфі. Діти можуть самостійно виготовити до нього атрибути. Образи до ілюстрування твору мають бути виготовлені в однаковому стилі. Входячи в образ, дитина не просто рухає фігурку, а наслідує голос персонажів, їх інтонацію, вигадує нові репліки. Переживаючи в ході гри, фантазуючи, вона нібито підходить до початку художньої театралізації.

Кожна казка – це ланцюжок пригод, незвичайних ситуацій, що виникають у житті персонажів, а також і їхніх дій щодо вирішення певних завдань.

Пальчиковий театр, театр рукавичок

У іграх пальчикового театру використовуються ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів. Починаючи гру, необхідно розмовляти з дітьми про отримувані відчуття.

Наприклад, надягаючи на пальчики ляльку, виконану з тканини, промовляємо: “Я відчуваю шорстку, теплу поверхню. А що відчуваєш ти? ”

Подібні вправи слід повторювати постійно, використовуючи ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів (папір, шерсть, шкіра, пластмаса, гума, тканина, хутро і т. п.). Хай дитина постійно описує свої відчуття. Здібність до диференціації тактильних відчуттів – важлива пізнавальна функція. Корисно розрізняти предмети (ігрові пристосування, матеріали) на дотик, порівнювати відчуття від зіткнення. Вправи можна проводити як із закритими, так і з відкритими очима.

Основні принципи організації пальчикових ігор:

– створення природного стимулюючого середовища,  де дитина проявляє творчу активність;

– “пожвавлення” пальчиків шляхом використання ляльок – напальників;

визначення ролей і способів входження в ролі;

програвання різних завдань, ігрових ситуацій.

Реалізація цих принципів дозволяє сформувати позитивну мотивацію до занять, зацікавленість дітей в іграх, бажання продовжувати ігри в домашніх умовах.

Хоча рукавичковий театр дітям засвоїти важче, ніж простий пальчиковий, однак він викликає більше емоцій, виглядає естетичніше, та й персонажі в ньому реальніші. Водночас слід незабувати продовжувати працювати над виразним промовлянням текстів різних творів. Такі ігри та вправи є чи не найкориснішими. За їх допомогою можна розв’язувати майже всі проблеми педпроцесу. Для вихователів – це засоби, і методи, і прийоми, і посібники, і помічники. Для дітей – це розвиток дрібної моторики рук, мовного та інтелектуального розвитку.

У дошкільній педагогіці вчені розрізняють види театру залежно від використання ігрового матеріалу та способу його розміщення: ляльковий, театр маріонеток, пальчиковий театр, театр на фланелеграфі, тіньовий театр, в яких використовують такі матеріали, як іграшки, картинки, ляльки, кокони, топотушки, смикунчики, маріонетки, фланелеграф, фігурки тіньового театру, живі тіні; і які можуть бути розміщені на екрані (театр картинок, тіней, живих тіней), ширмі – пальчиковий, з ляльками бібабо, коконів, ляльок, маріонеток, смикунчиків), на столі (театр ляльок, іграшок, топотушок), на фланелеграфі (фланелеграф).

Як засвідчують науковці та переконує власний досвід, майже кожен із цих видів театру має специфічні потенціальні можливості щодо розвитку мовлення дітей, їхньої ігрової діяльності.

Найбільш потенціальним щодо складання сюжету є драматичний театр іграшок на столі; для відтворення складних казкових діалогів – ляльковий, пальчиковий театри, театр маріонеток.

Фланелеграф, тіньовий театр навпаки можна віднести до монотеатру, моногри, в яких мовлення переходить на внутрішній рівень.

Театр коконів, топотушок, смикунчиків є дуже складним видом, адже вимагає високого рівня розвитку уяви; маніпулюючи, діти створюють певний образ, а власне мовленнєвий супровід залишається поза їхньою увагою.

Тематика і зміст музично-театралізованих ігор мають моральну направленість, формують смак дитини, приносять величезну користь для духовного виховання, сприяють творчому розвитку.

Театралізована діяльність має велике значення для розвитку дрібної моторики, мовлення, творчих здібностей, емоційного та естетичного розвитку дітей.

              Сценарій театру з діями для дітей

                           «Пригоди колобка»

Завдання:

Продовжувати розвивати і підтримувати інтерес дітей до театралізованої грі: сприяти сприймати художній образ, стежити за розвитком взаємодії персонажів. Викликати у дітей позитивно-емоційний відгук на театралізоване дійство.

Розвивати необхідні психічні якості: увага, мислення, використовуючи музичні, словесні, зорові образи.

Формувати почуття співпереживання героям, розуміючи їх емоційний стан.

Розвивати емоційно - мовленнєвий спілкування, вміння слухати; зорово-моторну координацію, координацію моторики і пальців рук; дихальні функції.

Виховувати дружнє взаємовідношення, співчуття і бажання допомогти літнім людям.

Попередня робота: читання казки «Колобок», розглядання ілюстрацій, прослуховування казки в аудіозаписі, бесіда по казці, малювання та ліплення колобка.

Зловарная робота: рум'яний, стужен.

Обладнання: театральна ширма, ляльки бі-ба-бо, колобок.

Хід:

Діти входять в групу, педагог звертає увагу на колобок, що лежить на вікні.

Вихователь.

З якої казки прийшов до нас цей герой? - з казки «Колобок»

Хто його випік? - Стара.

Давайте згадаємо як вона його пекла? - за стодоли помела, по засіках пошкребла, на сметані замісила, посадила в піч, (діти імітують рухи відповідно до тексту), на вікно поклала остудити. Дихальна вправа: «Остуди колобок» (дмуть на колобок).

Який вийшов у бабусі колобок? - круглий, рум'яний, жовтий.

Правильно, молодці!

А зараз сідайте на стільчики і ми подивимося і послухаємо, що ж сталося з ним далі.

Вихователь. Поклала баба колобок на вікно остудити.

(Діти передають колобок по ланцюжку з рук в руки).

Набридло колобку лежати, він і покотився з вікна на лавку, з лавки на підлогу, по підлозі на ганок, з ґанку у двір, з двору на доріжку все далі і далі.

Котиться колобок, а назустріч йому заєць (з'являється на ширмі іграшка бі-ба-бо заєць). - Колобок, колобок, я тебе з'їм.

Дитина, у якого виявляється колобок в руках, відповідає.

- Не їж мене зайчик, краще послухай, яку я тобі пісеньку заспіваю.

І колобок заспівав:

Всі діти співають під музику супроводжуючи текст рухами.

Я колобок, колобок! За стодоли метен (пальчикові вправа «Віник»),

По засіках скребен (пошкребти пальцями рук ),

На сметані мешен (виконуються рухи, як при замісі тесту).

У грубку сажнів (пальчикові вправа «Піч»),

На віконці стужен (пальчикові вправа «Віконце»).

Дихальна вправа: «Остуди колобок»

Я від дідуся пішов (зображують дідуся)

Я від бабусі пішов (зображують бабусю),

І від тебе заєць не хитро піти (махають кистю руки).

І покотився колобок далі (передають колобка з рук в руки).

Вихователь. Котиться колобок, а назустріч йому вовк (з'являється на ширмі іграшка бі-ба-бо вовк).

- Колобок, колобок, я тебе з'їм.

Дитина, у якого виявляється колобок в руках, відповідає.

Не їж мене вовк, краще послухай, яку я тобі пісеньку заспіваю.

І колобок заспівав:

Всі діти співають під музику супроводжуючи текст рухами.

Я колобок, колобок! За стодоли метен (пальчикові вправа «Віник»),

По засіках скребен (пошкребти пальцями рук ),

На сметані мешен (виконуються рухи, як при замісі тесту).

У грубку сажнів (пальчикові вправа «Піч»),

На віконці стужен (пальчикові вправа «Віконце»).

Дихальна вправа: «Остуди колобок»

Я від дідуся пішов (зображують дідуся)

Я від бабусі пішов (зображують бабусю),

Я від зайця пішов (пальчикові вправа «Заєць»)

І від тебе вовк не хитро піти (махають кистю руки).

І покотився колобок далі (передають колобка з рук в руки)

Вихователь. Котиться колобок, а назустріч йому ведмідь (з'являється на ширмі іграшка бі-ба-бо ведмідь).

- Колобок, колобок, я тебе з'їм.

Дитина, у якого виявляється колобок в руках, відповідає.

Не їж мене ведмідь, краще послухай, яку я тобі пісеньку заспіваю.

І колобок заспівав:

Всі діти співають під музику супроводжуючи текст рухами.

Я колобок, колобок! За стодоли метен (пальчикові вправа «Віник»),

По засіках скребен (пошкребти пальцями рук ),

На сметані мешен (виконуються рухи, як при замісі тесту).

У грубку сажнів (пальчикові вправа «Піч»),

На віконці стужен (пальчикові вправа «Віконце»).

Дихальна вправа: «Остуди колобок»

Я від дідуся пішов (зображують дідуся)

Я від бабусі пішов (зображують бабусю),

Я від зайця пішов (пальчикові вправа «Заєць»)

Я від вовка пішов (пальчикові вправа «Вовк»)

І від тебе ведмідь не хитро піти (махають кистю руки).

І покотився колобок далі (передають колобка з рук в руки)

Вихователь. Котиться колобок, а назустріч йому лисиця (з'являється на ширмі іграшка бі-ба-бо лисиця).

Здрастуй колобок! Як ти гарний, румянен!

В лісі кажуть, що ти чудову пісеньку співаєш. Заспівай мені, друже!

Яка славна пісенька! Але, я колобок, стара стала, погано чую. Сядь мені на мордочку та пропій ще разок.

Вихователь бере колобка з рук дитину і «садить» його на мордочку лисиці.

Колобок сіл лиса на мордочку, тільки заспівав, а вона його ам і з'їла.

Хлопці ми вже з вами говорили, коли читали казку, що дідусь дуже засмутився, коли не побачив колобка на вікні.

А що ми з вами можемо зробити, щоб у дідуся стало гарний настрій?

Спекти йому новий колобок.

Правильно, але борошна-то у нас немає.

Діти. Можна намалювати або зліпити колобок.

Вихователь. Ось ми і займемося після того як трохи пограємо і відпочинемо.